як козаки дивували француз≥в
«давна в≥домо, що французький народ талановитий, а ‘ранц≥¤ маЇ славну ≥ багату ≥стор≥ю. ќтож ≥ не дивно, що французи у вс≥ в≥ки не були байдужими до дол≥ ”крањни, њњ побуту, традиц≥й, ≥сторичного розвою, а ще Ц козацтва. јдже найпершими Ївропейськими досл≥дниками нашого славного лицарства були саме французи Ц мандр≥вник ѕ'Їр ЎевальЇ, ≥нженер √≥йом Ћевасер де Ѕоплан, письменник ѕроспер ћер≥ме.
¬
далекому 1645 ро≠ц≥ ‘ран≠ц≥¤ за≠про≠сила в≥йсько≠ву допо≠могу укра≠њнсько≠го
ко≠зацтва дл¤ штур≠му фор≠тец≥ ƒюн≠керк. Ќа той час ƒюн≠керк був за≠хоп≠ле≠ний ≥с≠пан≠ц¤ми,
¤к≥ сва≠в≥ль≠но ха≠з¤й≠нува≠ли на суш≥ ≥ на мор≥, завда≠ючи нема≠лого кло≠поту Ќ≥≠дер≠лан≠дам,
јн≠гл≥њ ≥ ‘ран≠ц≥њ.
ќбо≠рон≠н≥ спо≠руди ƒюн≠кер≠ка були не≠при≠ступ≠ни≠ми дл¤ фран≠цузь≠ких гвар≠д≥й≠ц≥в ≥ ко≠ро≠л≥всь≠ких муш≠ке≠те≠р≥в. „е≠рез порт √данськ мо≠рем заго≠ни ко≠за≠к≥в при≠були до ‘ран≠ц≥њ. Ѕуло п≥д≠пи≠сано угоду: ко≠заки мали одер≠жа≠ти фран≠цузьк≥ гале≠ри, а фран≠цузи по≠годи≠лис¤ не втру≠чати≠с¤ в стра≠тег≥ю ≥ так≠тику насту≠паль≠ноњ опе≠рац≥њ. 1800 п≥≠ших коза≠к≥в ≥ 800 к≥н≠них ви≠сту≠пили окре≠мими заго≠нами.
‘ран≠цузь≠кий фронт був за 70 миль в≥д ƒюн≠керка. ќц≥≠нив≠ши не≠просту си≠туа≠ц≥ю, досв≥д≠чений у в≥йсь≠кових спра≠вах ота≠ман ≤ван —≥рко вдав≠с¤ до хитро≠щ≥в. о≠заки ру≠ши≠ли в обх≥д фор≠тец≥. «а м≥с≠том запа≠лали в≥тр¤ки, осв≥т≠люючи н≥ч≠ний ƒюн≠керк. ≤ван —≥рко з заго≠ном коза≠к≥в почав брати фор≠тецю з боку мор¤, захо≠пив≠ши ≥с≠пансь≠ке сто≠рожо≠ве судно ≥ без п≥дозр ми≠нув≠ши гр≥зну лоц≠манську башту.
ќп≥вноч≥ в ƒюнкерк вв≥йшла ко≠зацька к≥ннота. ћ≥сцевих жител≥в ди≠вували не лише ¤скрав≥ широк≥ шаро≠вари, дивн≥ крив≥ шабл≥ ≥ноземц≥в, але ≥ вин¤ткова гуманн≥сть козак≥в до по≠лонених ≥спанц≥в ≥ цив≥льного люду.
‘ранцузи високо оц≥нили героњзм ≥ в≥йськову майстерн≥сть козак≥в. Ќа≠прочуд вдалий морський б≥й, блиска≠вичний н≥чний штурм ƒюнкерка Ц це козацька слава.
Ќа французькому берез≥ Ћа-ћаншу було поставлено бюст ≤вана —≥рка. Ћегендарний кошовий отаман ≤ван —≥рко, захищаючи украњнську землю, зд≥йснив 55 поход≥в проти ќсманськоњ ≥мпер≥њ ≥ римського ханства ≥ жодного разу не зазнав поразки.
озаки запам'¤тались французам наст≥льки, що визвольна боротьба ≥ повстанн¤ в ”крањн≥ в≥дгукувались у вд¤чних французьких душах сп≥вчутт¤м ≥ повагою.
ѕ≥сл¤ перемоги в штурм≥ ƒюнкер≠ка певна частина козак≥в залишилась в далек≥й ‘ранц≥њ (не вс≥ кошти були виплачен≥ переможц¤м, а дорога до р≥дноњ ”крањни була недешевою). ќдн≥ козаки про≠дов≠жили в≥йськову службу в французьких з'Їднанн¤х, ≥нш≥ знайшли соб≥ миловидних подруг в навко≠лишн≥х поселенн¤х.
—в≥дком ≥ учасником сп≥льно з украњ≠нськими козаками штурму фортец≥ ƒюн≠керк був коро≠л≥вський мушкетер Ўарль дю Ѕас де ‘езензак сьЇр де астельмар, в≥н же (по титулу матер≥) граф д'јртань¤н.
ћ≥цна козацька енергетика: сьогодн≥ у ‘ранц≥њ Ї люди, ¤к≥ пам'¤тають, що вони потомки укра≠њнських козак≥в, ¤к≥ воювали в часи д'јртань¤на, ≥ нав≥ть намагаютьс¤ об'Їднатись в своЇ ≥сто≠ричне козаче братство.
” 1663 роц≥ в ѕариж≥, в типограф≥њ лода Ѕарбена Ђѕ≥д знаком хрестаї з'¤вилась книга ѕ'Їра ЎевальЇ, французь≠кого мандр≥вника, з його досл≥дженн¤≠ми:
Ц Ђѕро земл≥, звичањ, способи управ≠л≥нн¤ ≥ рел≥г≥ю козак≥вї;
Ц Ђѕро перекопських татарї;
Ц Ђ≤стор≥¤ в≥йни козак≥в проти ѕольщ≥ї;
Ц Ђƒруга козацька в≥йнаї.
Ѕезпосередн≥й св≥док бурхливих под≥й в ”крањн≥, французький в≥йсько≠вий ≥нженер √≥йом Ћевасер де Ѕоплан, ¤кий в≥ддано служив польському королю ≥ прожив на ”крањн≥ 17 рок≥в, зали≠шив дл¤ нас справд≥ безц≥нний скарб: Ђќпис ”крањни, к≥лькох пров≥нц≥й коро≠л≥вства польського, що т¤гнутьс¤ в≥д кордон≥в ћосков≥њ до границь “ранс≠≥льван≥њ, разом з њхн≥ми звича¤ми, спо≠собом житт¤ ≥ веденн¤ воЇнї, надруко≠ваний у ‘ранц≥њ в 1650 роц≥.
Ѕоплан будував бойов≥ укр≥пленн¤, фортец≥ в Ѕродах, ременчуц≥, одаку, Ќовгород-—≥версь≠кому, проектував па≠лаци ≥ в≥льн≥ поселенн¤ Ц "слободи".
Ќадзвичайно ц≥нними Ї його картог≠раф≥чн≥ матер≥али: власноручними вим≠≥рами ≥ досл≥дженн¤ми в≥н створив 12 карт ”крањни. ÷≥ 12 карт ≥ опис-спосте≠реженн¤ за житт¤м русин≥в (так себе на той час називали украњнц≥) Ѕоплан над≠≥слав польському королю яну азимиру ¤к зв≥т про своЇ перебуванн¤ в ”крањн≥.
ѕерш≥ 100 надрукованих в 1650 роц≥ прим≥рник≥в Ђќпису ”крањниї Ѕоплан подарував своњм друз¤м з побажанн¤м: "...насолоджуйтесь у в≥льн≥ хвилини плодами моЇњ прац≥, спогл¤даючи з≥ своњх каб≥нет≥в цю гарну ≥ дивовижну крањну".
Ђќпис ”крањниї Ц це найавтори≠тетн≥ше джерело ≥стор≥њ ”крањни початку XVII стол≥тт¤. ƒо ц≥Їњ прац≥ звертались заснов≠ники ≥ перш≥ вчен≥ ‘ранцузькоњ јка≠дем≥њ, король Ћюдовик IV, ¬ольтер ≥ ‘уке, ЅосюЇ ≥ ƒекарт, ≥мператор Ќаполеон...
„ерез дв≥ст≥ рок≥в ѕроспер ћер≥ме, вчений-≥сторик, класик фран≠цузькоњ л≥те≠рату≠ри XIX стол≥т≠т¤, автор славно≠зв≥сноњ Ђ арменї, друкуЇ своњ прац≥:
Ц Ђ”крањнськ≥ козаки та њхн≥ останн≥ гетьманиї (1854р.);
Ц ЂЅогдан ’мельницькийї (1863р.).
ўе в 1814 роц≥ одинадц¤тир≥чним хлопчиком ѕроспер ћер≥ме бачив на ™лисейських пол¤х в ѕариж≥ донських козак≥в: "довгобородих чолов≥к≥в, од¤г≠нених на сх≥дний манер; вони сид≥ли на невеликих кон¤х ≥ були озброЇн≥ довги≠ми списами..." ÷е був в≥дгом≥н походу Ќаполеона в –ос≥ю...
ѕроспер ћер≥ме вивчав житт¤ ≥ фоль≠клор зах≥дних слов'¤н, ≥стор≥ю запор≠≥зького козацтва. як вчений-≥сторик, н≥чого не приймав на в≥ру, кожний факт намагавс¤ перев≥рити, досл≥джував арх≥вн≥ матер≥али, вивчав св≥дченн¤ оче≠видц≥в ≥ пропонував своњ аргументи. …ого завжди ц≥кавила "маленька козацька республ≥ка", ¤ка об'Їднувала волелюб≠них вт≥кач≥в-кр≥пак≥в.
ƒосл≥дженн¤ ћер≥ме в питанн¤х украњнсь≠кого козацтва спри¤ли тому, що французький сенат в 1869 роц≥ прийн¤в р≥шенн¤ про вивченн¤ в школах ‘ранц≥њ курсу Ђ≤стор≥њ ”крањниї.
якою була ”крањна очима француз≥в?
¬важаю за необх≥дне не переопов≥≠дати, а по-своЇму систематизувавши, досл≥вно подати окрем≥ спостереженн¤ великих француз≥в. Ѕоплан, ¤к спосте≠р≥гач, говорить в тепер≥шньому час≥, ѕроспер ћер≥ме Ц 200 рок≥в потому Ц у минулому час≥.
Ѕоплан:
"¬они км≥тлив≥ ≥ прониклив≥, дотепн≥ й надзвичайно щедр≥, не побиваютьс¤ за великим багатством, зате дуже люб≠л¤ть свободу, без ¤коњ не у¤вл¤ють соб≥ житт¤. «адл¤ цього так часто бунтують та повстають проти шл¤хтич≥в, бачачи, що њх у чомусь утискають".
"...добре загартован≥, легко пере≠нос¤ть спеку й холод, спрагу й голод, невтомн≥ в битвах, в≥дважн≥, см≥лив≥, чи, радше, одчайдушн≥, власним житт¤м не дорожать."
"...висок≥ на зр≥ст, вправн≥, енерг≥йн≥, любл¤ть ходити в гарному од¤з≥..."
"¬они в≥дзначаютьс¤ м≥цним здоров'¤м...ћало хто з козак≥в умираЇ в≥д недуги, х≥ба що у глибок≥й старост≥, бо б≥льш≥сть з них гине на пол≥ слави".
"...серед цих козак≥в взагал≥ трапл¤≠ютьс¤ знавц≥ ус≥х ремесел, необх≥дних людин≥: тесл≥ дл¤ буд≥в≠ництва жител ≥ човн≥в, стельмахи, ковал≥, збро¤р≥, кожум'¤ки, римар≥, шевц≥, бондар≥, кравц≥ та ≥нш≥. ¬они дуже добре виготов≠л¤ють сел≥тру, ¤коњ вельми багато на цих земл¤х, ≥ робл¤ть з нењ чудовий гармат≠ний порох, њхн≥ ж≥нки пр¤дуть льон ≥ вовну, робл¤ть з них полотно ≥ тканини дл¤ щоден≠ного вжитку. ¬с≥ вони добре вм≥ють оброб≠л¤ти землю, с≥¤ти, жати, вип≥кати хл≥б, готувати вс≥л¤к≥ м'¤сн≥ страви, варити пиво, хм≥ль≠ний мед, брагу, оковиту, тощо..."
"≤з родючих земель вони збирають ст≥льки зерна, що часто не знають, що з ним робити..."
ѕроспер ћер≥ме намагаЇтьс¤ розк≠рити походженн¤ слова "козак" на ма≠тер≥алах польських хрон≥к ≥ досл≥джень вчених ’VIII-’I’ стол≥ть.
ѕроспер ћер≥ме:
"...ќдн≥ виводили його ≥з слов'¤нсь≠кого "коза", мовл¤в, козаки б≥гають, наче кози, ≥нш≥ ≥з слова "коса", що означаЇ "заплетене волосс¤, лезо, вузь≠ка смуга суходолу, що виступаЇ у воду". ƒл¤ таких р≥зних тлумачень були п≥дста≠ви:
Ц колись козаки могли носити к≥ски;
Ц вони користувалис¤ косами, заготов≠л¤ючи с≥но, нав≥ть використо≠вували њх ¤к зброю;
Ц њх перш≥ поселенн¤ були на берез≥ р≥ки, де Ї чимало довгих мис≥в.
¬т≥м, ...майже не викликаЇ запере≠ченн¤, що слово "козак" запозичене з турецькоњ мови, де воно означаЇ "стр≥лець", солдат, ¤кий воюЇ заради власного зиску."
ѕроспер ћер≥ме:
"ѕризначенн¤м запор≥зького братства була в≥йна з поганами, себто з татарами, ¤к≥ спусто≠шували кордони земл≥ ћосков≥њ та ѕольщ≥.
ћешканц≥ дн≥провських остров≥в жили у в≥чн≥й тривоз≥; так, звичайно, живуть на сторожових земл¤х: сьогодн≥ пересл≥дуЇш заг≥н розбишак-татар, а завтра сам кидаЇшс¤ навтьоки в≥д пере≠важаючого ворога, њхнЇ основне посе≠ленн¤, назване —≥ч, було майстерно укр≥пленим табором..."
"ѕоза —≥ччю, на родючих р≥внинах ”крањни, ¤к≥ часто зазнавали спустош≠ливих наскок≥в, жили ≥нш≥ козаки,...ц≥ козаки жили родинами ≥ займалис¤ хл≥боробством. « запорожц¤ми вони були в добрих стосунках, вважали њх своњм передовим загоном; серед них завжди мали сво¤к≥в ≥ друз≥в...
Ѕагато запорожц≥в мали ж≥нок або земл≥ в украњнських пов≥тах; б≥льш≥сть украњнц≥в у молод≥ роки воювали в р¤дах запор≥зького в≥йська."
–озпов≥даючи про ињв, Ѕоплан пов≥домл¤Ї:
"...саме зв≥дс≥ль п≥шов той благо≠родний люд, ¤кий називаЇтьс¤ нин≥ за≠пор≥зькими козаками ≥ котрий прот¤гом ст≥лькох уже л≥т заселюЇ р≥зн≥ м≥сц¤ уздовж ƒн≥пра ≥ в сум≥жних земл¤х."
Ѕоплан:
"...÷е люди, ¤к≥ часто, майже щоро≠ку, зд≥йснюють наскоки на ≈вкс≥нський ѕонт (давньогрецька назва „орного мор¤), завдаючи великоњ шкоди туркам. Ќе раз вони спустошували рим, ¤кий належить татарам, руйнували јнатол≥ю, здобували “рапезунд, ≥ нав≥ть доходи≠ли до гирла „орного мор¤, за три мил≥ в≥д онстантинопол¤..."
"Ќайб≥льш ум≥ло ≥ майстерно вони б'ютьс¤ в табор≥, п≥д захистом воз≥в дуже вправно стр≥л¤ють ≥з рушниць своЇњ головноњ зброњ, захищаючи кожний клаптик земл≥...
"Ќин≥шнЇ повстанн¤ засв≥дчуЇ, що розбивши пол¤к≥в, козаки п≥дн¤лись числом 200 тис¤ч збройного люду й оволод≥ли територ≥Їю б≥льш ¤к 120 миль (французька мил¤ Ц 4472 метра) завдовжки ≥ 60 миль завширшки".
Ѕоплан говорить про визвольну в≥йну 1648 року п≥д проводом Ѕогдана ’мель≠ницького.
Ѕоплан:
"÷¤... земл¤ Ї непоборною тверди≠нею проти в≥йськовоњ могутност≥ турк≥в ≥ п≥дступних напад≥в татар, м≥цною пере≠поною, здатною зупинити њхн≥ част≥ руйн≥вн≥ наб≥ги."
Ѕоплан:
"—еред козак≥в жоден не вважати≠метьс¤ справжн≥м козаком поки не пе≠рейде вс≥х порог≥в (тринадц¤ть ƒн≥про≠вих водоспад≥в)." "ѕороги т¤гнутьс¤ ка≠м'¤ною гр¤дою впоперек р≥ки, де¤к≥ з них п≥д водою, ≥нш≥ на р≥вн≥ води, Ї й так≥, що виступають на 9 чи 10 ст≥п (стопа Ц 28,8см) над водою."
Ѕоплан випробовував свою см≥лив≥сть ≥ вправн≥сть на ƒн≥прових порогах ≥ з горд≥стю пов≥домл¤Ї:
"ќтож, за њхн≥м звичаЇм, ¤ й себе можу вважати козаком, ≥ саме в цьому Ц мо¤ слава, ¤ку ¤ здобув т≥Їю мандр≥в≠кою."
ѕроспер ћер≥ме:
"...вз≥рцевими козаками були запо≠рожц≥, ¤к≥ поселились на дн≥провських островах, за водоспадами (порогами) ц≥Їњ р≥чки."
"...вони стали передовою вартою сх≥дних христи¤н проти тогочасних за≠войовник≥в Ц мусульман. ѕол≥тична та адм≥н≥стративна структура ц≥Їњ ватаги була схожа на структуру вс≥х сус≥дн≥х слов'¤нських народностей: сп≥льна власн≥сть на землю ≥ худобу, под≥л плод≥в сп≥льноњ прац≥."
ѕроспер ћер≥ме:
"Ќароди любл¤ть знаходити в обра≠них ними вожд¤х доблест≥ та вади свого власного характеру. Ѕогдан ’мельниць≠кий був немовби завершеним типом козака: в≥дважний, лукавий ≥ завз¤тий, ≥з вродженим хистом войовника." "...Ќе≠багато знаходимо таких абсолютних правител≥в, ≥ жоден так уважно не дот≠римувавс¤ звичањв свого краю."
ѕроспер ћер≥ме:
"...’мельницький зум≥в прот¤гом де≠с¤ти рок≥в втримати ”крањну в≥льною од будь-¤кого чужоземного гн≥ту. ћожли≠во, зум≥в би зм≥цнити основи њњ незалеж≠ност≥, ¤кщо б д≥йшов до влади б≥льш молодим або ж передав њњ не менш досв≥дченому кер≥вников≥ в≥д себе."
–озпов≥в Ѕоплан про чорноморськ≥ походи козак≥в ≥ морськ≥ сутички з тур≠ками. Ќа в≥йськов≥й рад≥ козаки обира≠ли наказного гетьмана (на пер≥од морського походу). ¬ низин≥ ƒн≥пра б≥л¤ своЇњ, так званоњ ¬≥йськовоњ —карб≠ниц≥ козаки будували, свою флотил≥ю: довг≥ човни-чайки з верби або липи.
Ѕоплан:
"ƒл¤ цього в≥дправл¤ють на «апо≠р≥жж¤ усе необх≥дне дл¤ бойових д≥й ≥ походу, дл¤ спорудженн¤ човн≥в ≥ вза≠гал≥ все, що, на њхню думку, може в поход≥ знадобитись. ј пот≥м збираЇтьс¤ п'¤ть чи ш≥сть тис¤ч м≥цних, добре озбро≠Їних козак≥в ≥ пр¤муЇ на «апор≥жж¤ будувати човни. «а п≥вм≥с¤ц¤ ш≥стьдес¤теро з них зведе один човен, ...вони майстри на вс≥ руки. ќтак за два-три тижн≥ мають 80-100 готових човн≥в, в один човен с≥даЇ в≥д 50 до 70 козак≥в." ƒо готових просмолених човн≥в-чайок прив'¤зували з обох бок≥в в'¤≠занки очерету. оли човен наливавс¤ водою, ц≥ в'¤занки не давали човнов≥ потонути. Ќа човн≥ 10-15 пар весел з кожного боку ≥ "пливуть т≥ човни швидше, н≥ж ту≠рецьк≥ веслов≥ галери".
" ожен козак озброЇний двома рушниц¤ми, шаблею. ј на кожному човн≥ Ї також чотири-ш≥сть фалько≠нет≥в (гармат), необх≥дна дл¤ походу живн≥сть." "...беруть ш≥сть фунт≥в по≠роху, достатню к≥льк≥сть свинцю, ¤дра дл¤ своњх гармат. ” кожного Ї компас. “ак вигл¤даЇ плавучий козацький таб≥р, ¤кий не боњтьс¤ штурмувати найб≥льш укр≥плен≥ м≥ста анатол≥йського бере≠га."
"“урки, звичайно, попереджен≥ про пох≥д ≥ тримають у гирл≥ ƒн≥пра напо≠готов≥ к≥лька галер, щоб не дати коза≠кам вийти з лиману. јле хитр≥ш≥ коза≠ки виход¤ть темноњ ноч≥, коли маЇ з'¤≠витись на неб≥ м≥с¤ць-молодик, ≥ пере≠ховуютьс¤ в очерет≥ за три-чотири мил≥ в≥д гирла ƒн≥пра, куди не заход¤ть турецьк≥ галери. “урки ще чекають њх б≥л¤ гирла, але завжди залишаютьс¤ обдуреними..."
«а тридц¤ть ш≥сть чи сорок годин човни дос¤гали јнатол≥њ. Ѕоплан док≠ладно розпов≥даЇ, ¤к козаки брали штурмом турецьк≥ галери:
"...вони спускають в≥трила ≥ див≠л¤тьс¤, куди дме в≥тер, намагаютьс¤ плисти так, щоб сонце було у них за плечима... “аким чином тримають њх на оц≥, а оп≥вноч≥, за сигналом, п≥дплива≠ють до корабл≥в. Ќа корабл¤х дуже здивован≥, що на них напало 80-100 човн≥в, з ¤ких л≥зуть козаки, захоплю≠ють корабель, беруть ц≥нност≥ ≥ неве≠ликий крам, ...чавунн≥ гармати, усе те, що, на њхню думку, може њм знадоби≠тись, що не псуватиметьс¤ у вод≥..."
"ѕри гирл≥ Ѕорисфену (назва ƒн≥пра) вдв≥ч≥ зм≥цнена турецька сто≠рона хоче добре покарати козак≥в. јле козаки н≥чого соб≥ з цього не робл¤ть, хоча й втомились в≥д походу, бо р≥дко коли трапл¤Їтьс¤, щоб не втратили багатьох своњх товариш≥в чи щоб море не поглинуло к≥лькох њхн≥х "чайок"... озаки пливуть до бухти за три-чоти≠ри мил≥ на сх≥д в≥д ќчакова, де чверть мил≥ в≥д морського берега Ї долина, що ≥нколи наповнюЇтьс¤ водою. ÷¤ долина т¤гнетьс¤ понад три мил≥ вгору за ƒн≥пром. ј козаки, по дв≥ст≥-триста, берутьс¤ перет¤гати волоком один за одним своњ човни. „ерез два-три дн≥ вони вже пливуть Ѕорисфеном."
"ћають козаки ще один зворотний шл¤х: вертаютьс¤ через ƒонський ли≠ман. ¬они переход¤ть протоку м≥ж п≥востровом “амань ≥ ерчю. ÷им ли≠маном пливуть угору, пересуваютьс¤ до р≥чки ћ≥уси до того м≥сц¤, де вже можуть плисти човнами; зв≥дс≥ль до “ачаводи (р≥чка ¬овча) лише одна мил¤, а “ачавода впадаЇ у —амару, ¤ка, в свою чергу, тече в ƒн≥про за милю вище одака. озаки р≥дко вертають≠с¤ цим шл¤хом, бо зв≥дси дал≥ до «апор≥жж¤. ≤нколи користають ним, коли йдуть у морський пох≥д ≥ мають лише 20-25 човн≥в, а в гирл≥ Ѕорисфена чатують њх велик≥ турецьк≥ сили."
Ѕоплан:
|
"—кликавши ус≥х шано≠ваних старих пол≠ков≠ник≥в ≥ ста≠рих коза≠к≥в, ¤к≥ ма≠ють у них авто≠ритет, кожен з них в≥ддаЇ голос за того, кого вважаЇ най≠б≥льш в≥д≠пов≥д≠ним, ≥ той виби≠раЇть≠с¤ б≥ль≠ш≥стю голос≥в...
якщо обраний козак по≠го≠джуЇть≠с¤ бути отама≠ном, то д¤куЇ рад≥ за ту ви¤в≠лену йому честь, хоча додаЇ, що не г≥дний цього ≥ не спро≠мож≠ний таку по≠са≠ду об≥й≠н¤≠ти.
Ќезва≠жаючи на в≥д≠мову, об≥ц¤Ї, що своњми вчин≠ками ≥ розум≠ними д≥лами, ¤к знач≠ними, так ≥ буден≠ними, ста≠рати≠меть≠с¤ г≥дно њм служити, а житт¤ своЇ зав≠жди гото≠вий покласти за своњх брат≥в (так вони себе називають).
ѕри цих словах кожен ≥з присутн≥х плескаЇ в долон≥, гукаючи "—лава! —лава!", а пот≥м один за одним, в≥дпо≠в≥дно до становища, шанобливо йому вклон¤Їтьс¤. ќтаман подаЇ њм руку Ц такою Ї њхн¤ форма в≥танн¤...¬с≥ йому дуже послушн≥ ≥ називають свого ота≠мана њхньою мовою гетьманом. ¬лада його абсолютна, в≥н маЇ право стинати голови ≥ карати...тих, хто провинивс¤. √етьмани дуже строг≥, але н≥чого не чин¤ть без в≥йськовоњ ради. Ќеласка, ¤коњ може зазнати гетьман, примушуЇ його бути надзвичайно розважним у в≥йськовому поход≥, аби не трапилас¤ ¤кась невдача, а при зустр≥ч≥ з ворогом чи в непередбачених ситуац≥¤х мусить ви¤вити увесь св≥й хист ≥ см≥лив≥сть. Ѕо коли трапитьс¤ йому ви¤вити свою ма≠лодушн≥сть, то його вбивають ¤к зрад≠ника ≥ в≥дразу ж обирають ≥ншого геть≠мана...
”правл¤ти ними ≥ вести њх у пох≥д Ц нелегка справа, ≥ нещасний той, хто невдало це зробить."
Ѕоплан:
" озаки належать до грецькоњ в≥ри, ¤ку вони називають руською..."
∆ител≥ ”крањни в т≥ часи називали себе русинами. –ос≥¤ називалась ћос≠ков≥Їю, а населенн¤ Ц москов≥тами. ¬ 1721 роц≥ ѕетро ≤ прийн¤в титул ≥мпе≠ратора ≥ видав указ про перейменуван≠н¤ ћосков≥њ в –ос≥йську ≥мпер≥ю, –ос≥ю.
Ќайдовше збер≥гали свою ≥стинну назву "–усини" кор≥нн≥ жител≥ Ћьв≥вськоњ, ≤вано-‘ран≠к≥всь≠коњ, “ерно≠п≥льськоњ областей.
Ѕоплан:
"...дуже шанобливо дотримуютьс¤ рел≥г≥йних св¤т ≥ пост≥в, на ¤к≥ в них припадаЇ 8-9 м≥с¤ц≥в на р≥к ≥ п≥д час котрих вони не вживають м'¤сних страв. ” ц≥й формальност≥ вони так≥ вперт≥, що переконують один одного, буц≥мто в≥д цього залежить пор¤тунок њхньоњ душ≥."
"” страсну суботу вони йдуть у храм, ¤кий називають Ц церквою, аби вз¤ти участь у рел≥г≥йних торжествах, ¤к≥ пол¤гають у тому, що ф≥гурку √ос≠пода нашого ’риста кладуть у гроб, а пот≥м з великими урочистост¤ми зв≥дти виймають.
ѕ≥сл¤ цього обр¤ду вс≥ вони Ц чоло≠в≥ки, ж≥нки, парубки ≥ д≥вчата Ц стають навкол≥шки перед Їпископом (¤кого вони називають владикою) ≥ подають йому ¤йце, зафарбоване в червоний або жовтий кол≥р, ≥з словами: "’ристос воскрес!" ј Їпископ бере ¤йце, в≥дпов≠≥даЇ: "¬о≥стинно воскрес!" ≥ христосуЇтьс¤ з ж≥нками ≥ д≥вчатами."
"ѕрот¤гом наступного тижн¤ на ву≠лицю треба неодм≥нно виходити з пев≠ною к≥льк≥стю крашанок, щоб частувати ними вс≥х зустр≥чних знайомих ≥ про≠мовл¤ти до них т≥ сам≥ слова, ¤к≥ говори≠ли владиц≥ чи своЇму господинов≥. «ус≠тр≥нутий друг чи подруга в≥дпов≥дають вам тими самими словами, обн≥маютьс¤ ≥ ц≥луютьс¤. “ой чи та, кого прив≥тали, мусить дати одну крашанку, знову роз≠почавши ту саму церемон≥ю."
ѕроспер ћер≥ме:
"Ѕ≥льш≥сть козак≥в спов≥дувала пра≠вославну в≥ру. оли њхн¤ маленька рес≠публ≥ка зб≥льшилас¤ ≥ впор¤дкувалис¤ ≥нституц≥њ, козаки завели своЇ дух≥вниц≠тво; дух≥вники осв¤чували човни, що вирушали у пох≥д, в≥дпускали њм гр≥хи на смертному одр≥.
...до культових в≥дправ додавали добру частку мусульманських чи по≠ганських (татарських) звичањв. —каж≥мо, в≥рили у привиди, в≥щун≥в, знахар≥в; вперто боронили свою в≥ру ≥ ладн≥ були терп≥ти муки за православ'¤, не знали ≥ не бажали знати, чим воно р≥знитьс¤ в≥д ≥нших в≥рувань. ” иЇв≥ ≥снувала бого≠словська школа, ¤ку зак≥нчувало багато козацьких св¤щеник≥в. ƒл¤ них ињв був св¤тим м≥стом, ≥ в кожн≥й своњй супе≠речц≥ з ѕольщею вони вимагали, щоб православне духовенство ≥ школи збе≠р≥гали тут св≥й примат чи принаймн≥ мали ц≥лковиту свободу."
ѕроспер ћер≥ме:
"...ƒекотр≥ з шл¤хтич≥в у рел≥г≥йно≠му фанатизм≥ руйнували православн≥ церкви, силою навертали в католицизм. ѕовсюди зводилис¤ католицьк≥ монас≠тир≥, по селах нишпорили ксьондзи разом ≥з жовн≥рами, повертаючи ру≠син≥в у лоно своЇњ церкви; дуже часто вони доповнювали пропов≥д≥ погроза≠ми на насильство."
ѕринадливо дивувало нормандц¤ Ѕоплана украњнське ж≥ноцтво. «мальо≠вуючи тод≥шн≥й ињв та ѕечерськ, Ѕоп≠лан згадуЇ про ж≥ночий монастир, в ¤кому: "близько ста черниць займаютьс¤ швацтвом ≥ вишивають хустки гарними в≥зерунками... бачив ¤ пром≥ж тими мо≠нахин¤ми так≥ ж вродлив≥ обличч¤, ¤ких багато Ї у польськ≥й земл≥".
Ѕоплан в≥дзначаЇ, що на в≥дм≥ну в≥д звичањв ≥ традиц≥й ≥нших народ≥в:
"д≥вчина першою сватаЇтьс¤ до па≠рубка, ¤кого соб≥ сподобала. «акохана д≥вчина ≥де до хати парубка, ¤кого лю≠бить, у той час, коли спод≥ваЇтьс¤ заста≠ти вдома батька, мат≥р ≥ свого суджено≠го. Ќа пороз≥ в≥таЇтьс¤ словами: "ѕома≠гай бог". —≥вши в хат≥, д≥вчина беретьс¤ вихвал¤ти того, хто припав њй до серц¤: "Ѕачу з твого обличч¤, що ти людина добра, будеш дбайливим ≥ любитимеш свою ж≥нку. —под≥ваюсь, що з тебе вий≠де добрий господар. ÷≥ твоњ гарн≥ ¤кост≥ змушують мене укл≥нно просити вз¤ти мене за ж≥нку."
ƒ≥вчина пок≥рно звертаЇтьс¤ до бать≠ка ≥ матер≥ парубка з проханн¤м дати згоду на одруженн¤. якщо ж д≥стане в≥дмову чи одгов≥рку, то вона вперто стоњть на своЇму ≥ не виходить з к≥мнати, поки не д≥стане згоди.
"ќсь ¤к, Ц говорить Ѕоплан, Ц зако≠хан≥ д≥вчата в цьому крањ влаштовують свою долю."
¬ес≥льне вбранн¤:
"...молода вбрана в довгу коричневу сукню... √олова ≥ обличч¤ молодоњ в≥дкрит≥, волосс¤ розсипаЇтьс¤ по пле≠чах, а на голов≥ в≥нок кв≥т≥в у залежност≥ в≥д пори року. Ѕатько, брат чи ¤кийсь близький родич молодоњ ведуть њњ до церкви; перед ними ступають музики ≥з скрипкою, дудою або цимбалами."
Ќе обминув Ѕоплан ≥ звичањ та заба≠ви вес≥льноњ ноч≥. ÷≥ звичањ змушували д≥вчину берегти себе до одруженн¤.
"ѕ≥сл¤ вес≥лл¤ молоду од¤гають ≥ зач≥сують ¤к молодицю, тобто покрива≠ють њй голову, бо це дозвол¤Їтьс¤ роби≠ти лише зам≥жн≥м, а д≥вчата ход¤ть ≥з власним заплетеним волосс¤м ≥ вважа≠ли б дл¤ себе ганьбою покрити голову."
Ѕоплан:
"≤снуЇ звичай в селах цього краю, що в нед≥лю та св¤та сел¤ни разом ≥з ж≥нка≠ми та д≥тьми збираютьс¤ по об≥д≥ до корчми; там вони провод¤ть решту дн¤ за частуванн¤м. ќднак випивають ли≠шень чолов≥ки та ж≥нки, а парубки ≥ д≥вчата весело танцюють п≥д звуки дуди."
"¬ес≥льний обр¤д особливо схил¤Ї њх до нестримного гульт¤йства, ¤ке в≥д природи Ї у њхн≥х звичках, пов'¤зане з тим, що з нагоди шлюбних банкет≥в та хрестин њхн≥х д≥тей пан дозвол¤Ї њм варити пиво. ѕрив≥лей цей приводить до того, що пиво Ї набагато дешевше ≥ в б≥льш≥й к≥лькост≥, бо в ≥нший час сел¤ни мус¤ть купувати пиво в панських броварн¤х."
"” св≥тлий понед≥лок (п≥сл¤ ¬ели≠кодн¤) парубки групами простують ву≠лиц¤ми ≥, коли стр≥нуть д≥вчат, то хапа≠ють њх та силом≥ць т¤гнуть до колод¤з¤. ј там обливають њх п'¤тьма-ш≥стьма в≥дра≠ми води. ƒ≥вчата, н≥би скупан≥, мокр≥ з голови до п'¤т. ѕроте ц¤ забава дозво≠лена лише до полудн¤.
Ќа другий день, у в≥второк, черга за д≥вчатами, але хлопц¤м вони в≥дплачу≠ють б≥льш лукаво. ≥лька д≥вчат ховаЇть≠с¤ у ¤к≥йсь хат≥ з глеками, повними води. Ќа вулиц≥ залишають малу д≥вчи≠ну, ¤ка умовним вигуком пов≥домл¤Ї њм, що бачить парубка. ¬ ту саму хвилину вс≥ д≥вчата виб≥гають на вулицю ≥ з кри≠ком та вереском ловл¤ть парубка. Ќа допомогу њм б≥жать ≥нш≥ д≥вчата; поки дв≥-три найкремезн≥ш≥ тримають паруб≠ка за руки, ≥нш≥ виливають йому за шию ус≥ глеки води. ≤ в≥дпускають його лише тод≥, коли в≥н мокрий, ¤к хлющ. ќсь так пустують парубки ≥ д≥вчата у великодн≥ дн≥."
"“а доросл≥ чолов≥ки мають ≤ншу забаву у св≥тлий понед≥лок. ≤з самого ранку вони сунуть натовпом до замку, щоб побачитис¤ з≥ своњм паном, той терпеливо њх дожидаЇ. Ќизько вклонив≠шись йому, кожен сел¤нин п≥дходить ≥ даруЇ чи курку, чи ¤кусь ≥ншу птицю. ...ѕан частуЇ своњх сел¤н гор≥лкою. ...—е≠л¤ни стають довкола бочки. ѕан п≥дступаЇ з великим ополоником ≥, зачерп≠нувши ним гор≥лку, п'Ї до найстаршого ≥з сел¤н. ѕот≥м передаЇ ополоник тому, до кого пив. “ак ус≥ вони п'ють по черз≥, а дал≥ знову розпочинають те саме, аж поки бочка не спорожн≥Ї. оли бочка спорожн≥Ї ще до сут≥нк≥в, пан неодм≥н≠но розпор¤джаЇтьс¤ викотити ще одну; зобов'¤заний њх частувати, аж поки не зайде сонце. оли ж заходить сонце, звучить сигнал розходитис¤; той, хто добре себе почуваЇ, вертаЇтьс¤ додо≠му; ¤кщо не годен ≥ти, кладетьс¤ просто серед вулиц≥ ≥ засинаЇ, аж поки не очун¤Ї. ’≥ба що ж≥нка чи д≥ти змилосер≠д¤тьс¤, покладуть на нош≥ ≥ занесуть додому. ...√идко дивитис¤ на тих п'¤≠ниць, ¤к≥ не з'њли н≥ шматка хл≥ба, а безперервно пили ≥ лежать..., ¤к т≥ сви≠н≥... —праведливим Ї присл≥в'¤, ¤ке вони залюбки повторюють: не вм≥Їш пити гор≥лку Ц пий воду."
Ѕоплан:
"...Ќе думаю, щоб знайшовс¤ на земл≥ народ, ¤кий м≥г би зр≥вн¤тис¤ з ними щодо вживанн¤ напоњв. ¬они н≥ко≠ли не бувають наст≥льки п'¤ними, щоб не могли розпочати знову пити. ќднак, розум≥Їтьс¤, що це буваЇ лише в час дозв≥лл¤, бо коли перебувають у в≥йськовому поход≥ чи задумують ¤кесь важливе д≥ло, дотримуютьс¤ надзви≠чайноњ тверезост≥."
"ѕ≥д час морських поход≥в цей люд дуже стриманий, а коли знайдетьс¤ м≥ж ними в поход≥ ¤кийсь пи¤к, отаман од≠разу ж наказуЇ викинути його в море, њм заборон¤Їтьс¤ брати в морський пох≥д чи на бойов≥ операц≥њ гор≥лку; вони дотримуютьс¤ цього дуже строго."
Ќеоц≥нимими Ї записи Ѕоплана про залишки древньоњ, ц≥кавоњ, достойно цив≥л≥зованоњ минув≠шини ”крањни.
Ѕоплан:
" ињв, званий колись ≥зов≥Їю, був одним з найдавн≥ших м≥ст ™вропи; ще нин≥ це засв≥дчують пам'¤тки старови≠ни, висота й ширина м≥ських укр≥плень, глибина оборонних ров≥в, руњни його храм≥в, численн≥ старовинн≥ гробниц≥ колишн≥х кн¤з≥в.
« цих храм≥в залишилос¤ лише два на згадку про минул≥ часи Ц —оф≥йський та ћихайл≥вський. –ешта лежить у руњ≠нах, ¤к от собор —в¤того ¬асил¤, ст≥ни ¤кого...збер≥гають грецьк≥ написи понад тис¤ча чотирьохсотл≥тньоњ давност≥."
"—оф≥йський та ћихайл≥вський хра≠ми в≥дбудован≥ на давн≥й вз≥рець. ѕер≠ший з них маЇ гарний фасад ≥ милуЇ око, зв≥дки б не розгл¤дав собор; ст≥ни його оздоблен≥ постат¤ми та малюнками з ≥стор≥њ, виконаними мозањкою, тобто з др≥бненьких р≥знобарвних кам≥нц≥в, ¤к≥ с¤ють, наче скло, й укладен≥ так май≠стерно, що важко розр≥знити, чи це витв≥р живопису, чи ткацтва. —клеп≥нн¤ зроблене з глин¤них горщик≥в, напов≠нених г≥псом ≥ ним скр≥плених м≥ж со≠бою. ” храм≥ збер≥гаютьс¤ гробниц≥ к≥лькох кн¤з≥в, тут Ї резиденц≥¤ арх≥≠мандрита."
"...в т≥ часи, коли древн≥й ињв був у розкв≥т≥, морська протока, ¤ка веде повз онстантинополь, не була ще в≥дкрита. ≤снують здогадки, ¤ б нав≥ть сказав, певн≥ докази, що р≥внини протилежно≠го берега Ѕорисфену, ¤к≥ т¤гнутьс¤ аж до ћосков≥њ, були колись затоплен≥ мо≠рем. ѕро це також св≥дчать ¤кор≥ та ≥нш≥ предмети, що њх знайдено к≥лька рок≥в тому довкола Ћохвиц≥, на р≥чц≥ —ул≥...
ѕригадували давн≥ перекази, зг≥дно з ¤кими море колись вкривало ц≥ р≥вни≠ни, ≥ що в≥дтод≥ могло минути зо дв≥ тис¤ч≥ рок≥в." "...приблизно 900 рок≥в тому стародавн≥й ињв був повн≥стю зни≠щений, залишились т≥льки два храми..." "ƒовг≥ ≥ безперервн≥ в≥йни, ¤к≥ спусто≠шували з краю в край њхн≥ земл≥, не помилували також ≥ њхн≥х б≥бл≥отек, ¤к≥ нищилис¤ в≥д самого початку пожежа≠ми."
"«а п≥вмил≥ нижче иЇва видно село ѕечерськ, у ¤кому Ї великий монастир Ц резиденц≥¤ митрополита чи патр≥арха. Ѕ≥л¤ п≥дн≥жж¤ гори, неподал≥к в≥д мона≠стир¤, Ї багато печер, схожих на шахтн≥, заповнених численними т≥лами, що збе≠р≥гаютьс¤ тут уже понад п≥втори тис¤ч≥ рок≥в на зразок Їгипетських мум≥й. а≠жуть, що перш≥ христи¤ни Ц пустельни≠ки вирили ц≥ п≥дземн≥ сховища, аби потайки молитис¤ своЇму богов≥, ≥ тут спок≥йно переховувались п≥д час пере≠сл≥дувань ¤зичник≥в. “ут показують мощ≥ ¤когось св¤того ≤оанна, ¤кий по по¤с перебуваЇ у земл≥.
...ћожна тут побачити ¤кусь ™лену, ¤ка у них у велик≥й пошан≥, зал≥зн≥ ланцюги, ¤кими ди¤вол катував св¤того јнтон≥¤ ≥ котр≥ мають властив≥сть зц≥лю≠вати б≥снуватих. “акож Ї три мироточив≥ голови в чашах, з ¤ких щодн¤ виходить миро, що вил≥ковуЇ в≥д багатьох хво≠роб."
"” цих м≥сц¤х спочивають також т≥ла багатьох ≥нших визначних людей, зок≠рема дванадц¤ти буд≥вничих, ¤к≥ зводи≠ли тутешню церкву; њх бережуть ¤к ц≥нну рел≥кв≥ю, показуючи в≥дв≥дувачам."
"ўе нижче, але з боку ћосков≥њ, видно ременчук; Ї тут руњни давно зруйнованого замку."
"Ќижче лежить ћонастирський остр≥в, складений ≥з дуже високих кам'¤≠них скель, ¤к≥ перетинаютьс¤ глибоки≠ми... провалл¤ми... його н≥коли не за≠топлюють весн¤н≥ води. олись тут був монастир, в≥д нього ≥ названо остр≥в..."
"“рохи нижче р≥ки „ортомлик, май≠же посередин≥ ƒн≥пра лежить досить великий остр≥в з ¤кимись давн≥ми руњна≠ми. ќстр≥в оточений дес¤тком тис¤ч розкинених то тут, то там остр≥вц≥в. —аме в цьому хаотичному м≥сц≥ козаки мають своЇ пристановище, ¤ке зветьс¤ ¬≥йськовою —карбницею. ¬с≥ ц≥ острови навесн≥ затоплюютьс¤ водою, ≥ лише та частина, де руњни, лишаЇтьс¤ сухою."
”важне око, тонке сприйн¤тт¤ вели≠ких француз≥в налаштовують на роз≠думи, ц≥кавинки ≥ здогадки з погл¤ду дн¤ сьогодн≥шнього:
Ц ќт≥ дивн≥ древн≥ руњни вздовж ƒн≥пра ≥ на ƒн≥прових островах Ц ¤коњ цив≥л≥≠зац≥њ це сл≥д? яка ≥сторична минувшина на островах, ¤к≥ сховались п≥д аховсь≠ким морем? ћен≥ доводилось чути легенди, що в≥д великих остров≥в в низин≥ ƒн≥пра до берег≥в в≥в дуже древн≥й п≥дземний (п≥дводний?) х≥д... ƒесь там, на дн≥ мор¤, козацька ¬≥йськова —карбниц¤ ≥ козаць≠ка церква...
Ц ƒивовижна краса —оф≥йського собору. √лечики з г≥псом в склеп≥нн≥ собору, мабуть, слугу≠вали не лише дл¤ м≥цност≥ куполу, але ≥ дл¤ п≥дсиленн¤ акустики, п≥дсиленн¤ потоку ц≥лющоњ небесноњ, косм≥чноњ енерг≥њ...
Ц «авидна в≥ддан≥сть украњнського люду православн≥й в≥р≥ ≥ ст≥йка непохитн≥сть козацтва в спра≠в≥ захисту своЇњ духов≠ност≥. ƒотриманн¤ ¬еликого посту, пас≠хального обр¤ду, св¤тков≥ в≥танн¤, хри≠стосуванн¤ в ¬еликдень Ц ≥ через 400 рок≥в по сут≥ не зм≥нились, особливо в с≥льськ≥й м≥сцевост≥.
Ц ƒух древн≥х войовничих амазонок на прот¤з≥ к≥лькох тис¤чол≥ть живучий в нашому крањ. 400 рок≥в тому украњнськ≥ д≥вчата гордо ≥ красиво несли себе, дипломатичне ≥ водночас владно вир≥≠шували свою с≥мейну долю: њхн¤ вол¤ вела генетику нац≥њ. ”крањнське ж≥ноцт≠во було в≥льним в≥д принизливих умовностей ≥ безправ'¤, ¤кими обт¤жува≠лись ж≥нки ≥нших, особливо сх≥дних народ≥в. ƒ¤ка сильним чолов≥кам: вони ша≠нували свободолюбне ≥ мудре ж≥ноц≠тво. ѕроте вх≥д в «апор≥зьку —≥ч ж≥нкам був суворо заборонений. Ќ≥кому н≥¤≠кого вин¤тку.
Ц «нали козаки де, коли ≥ з ким пити, гул¤ти. —увор≥ пости, на ¤к≥, за словами Ѕоплана, припадало не мен≠ше 8 м≥с¤ц≥в на р≥к, в≥йськов≥ походи, сезонн≥ роботи Ц не до гул¤нок. ¬ родинн≥ св¤та широка козацька душа давала соб≥ гульт¤йську волю. Ќе гар≠ним словом назвав Ѕоплан невм≥лих пи¤к на панському частуванн≥ у св≥тлий понед≥лок. ќтакоњ! —умл≥нно 40 дн≥в попостувавши до ¬еликодн¤, чолов≥ки у св≥тлий понед≥лок, подарувавши панов≥ до≠машню птицю, старанно себе спирту≠вали, з ласки пана, аж до заходу сон≠ц¤. Ќе маючи чим закусити Ц знову ж таки з ласки пана. “реба було мати козацьку м≥ць, щоб втриматись на но≠гах ≥ не вл¤патись обличч¤м в калю≠жу... „и не в≥дтод≥; "ѕ≥сл¤ першоњ не закусюю?" ≤ сьогодн≥ слушне оте пра≠пра≠пра≠д≥д≥вське: "Ќе вм≥Їш пити гор≥л≠ку Ц пий воду".
Ц озаки колективною волею оби≠рали соб≥ в≥йськового кер≥вника Ц ко≠шового отамана. Ѕувало, що й поми≠л¤лись. “а довго не роздумували, ¤кщо невм≥ле кер≥вництво шкодило загальн≥й справ≥. Ѕоплан говорить: "Ѕрат" Ц так вони себе називають." ƒивуЇ Ѕоплана шанобливе в≥танн¤ рукостисканн¤м новообраного кошо≠вого отамана. «розум≥ло, у ≥нших на≠род≥в: хто низенько вклон¤вс¤ чи па≠дав ниць перед правителем, хто дов≠генько розкланювавс¤ ≥з помахом зд≥йн¤того капелюха... ћи не дивуЇмось, коли сьогодн≥шн≥ президенти ≥нших держав, демонст≠руючи свою демократичн≥сть, в≥тають≠с¤ за руку з≥ своњми сп≥вгромад¤нами. ¬ ”крањн≥ Ц це нац≥ональна форма в≥тан≠н¤. ќсобливо по селах чолов≥ки при зустр≥ч≥ завжди в≥тались рукостискан≠н¤м з≥ словами: "ѕомагай Ѕог", "Ѕоже поможи", "ƒоброго здоров'¤".
Ц озацький флот «апор≥зькоњ —≥ч≥; човни-чайки, скр≥плен≥ дерев'¤ними цв¤хами. „ому Ц "чайки"? Ќе≠хитрий парус, стр≥мкий легкий рух по вод≥, чи, можливо, ще й от≥ в'¤занки очерету з обох бок≥в дл¤ п≥дсиленн¤ плавучост≥ робили њх схожими на чай≠ки?
Ц озаки, Ц говорить Ѕоплан, Ц "за≠хищали кожний клаптик земл≥". Ѕули вправними ≥ розумними воњнами, чоти≠риста рок≥в тому все було при них: гармати, рушниц≥, ¤дра, порох, крива шабл¤, компас, в≥дданий к≥нь або лег≠кий човен-чайка... ≤ головне: мудра стратег≥¤ ≥ тонка тактика в справ≥ захи≠сту р≥дноњ земл≥ в≥д поневолювач≥в.
—к≥льки ото мало бути пам'¤тник≥в кошовому отаману ≤вану —≥рку на р≥дн≥й ”крањн≥?!
“ак≥ вони, наш≥ прапрад≥ди: "той благородний люд", "в≥дважн≥ ≥ см≥лив≥", "вправн≥ ≥ енерг≥йн≥", "км≥тлив≥ ≥ про≠никлив≥", ¤к≥ дуже любили свободу, "без ¤коњ не у¤вл¤ли соб≥ житт¤".
¬слухаЇмось: важкий подих украњ≠нськоњ земл≥ в≥д чужоземноњ навали, посвист козацьких куль ≥ гарматних ¤дер, блискавичний б≥й м≥ж житт¤м ≥ смертю... ј ще Ц п≥сн¤, що п≥дн≥маЇ над землею ≥ завжди утримуЇ дух нац≥њ: пох≥дна козацька чи тужлива сумна, весела, безтурботна чи л≥рично-мр≥йлива. Ќаша генетична пам'¤ть... Ц ”крањнське козацтво, козацька слава Ц м≥цне, могутнЇ кор≥нн¤ нашоњ нац≥њ, св¤тин¤ наша, наша честь ≥ горд≥сть, ¤к≥ ми черпаЇмо з козацького минуло≠го, намагаЇмось тримати ≥ бережно переносити в майбутнЇ.
